Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим? Про море чи про степ? Про Ялтинську конференцію 1945 чи про Скіфську державу? Про піонерський табір «Артек» чи про радянський геноцид кримських татар у 1944 році? Про відпустку на морі чи про втрачений дім? Те, що бачиться, залежить від того, хто дивиться. Досвіди зустрічей з Кримом можуть бути настільки різними, ніби люди згадують різні континенти. Чому це так?

Крим — півострів у Чорному морі, який протягом тисяч років був точкою зустрічі різних цивілізацій. Цей півострів є рідною землею кримських татар, які мали там свою державу та сьогодні вчергове зазнають колоніального тиску. Це півострів, просякнутий боротьбою, напругою, любов’ю та надією. Виставка представляє рефлексію сучасних українських, в тому числі кримськотатарських художників на відчуття втрати Криму після російської окупації півострова в 2014 році. 

Серед учасників — художники і художниці різних поколінь.Ті, хто народилися в Криму, і ті, для кого Крим є частиною мандрівного досвіду. Севіля Нариман-кизи та Еміне Зіятдін рефлексують різні виміри кримськотатарської ідентичності в ситуації втрати дому, а Рустем Скибін додає тему спротиву і захисту рідної землі. Юрій Єфанов перетворює спогад про рідне місто Гурзуф у Криму, недосяжне сьогодні, на диджитальну симуляцію публічного простору, яка не стільки фіксує минуле, скільки створює можливі сценарії майбутнього. Антон Шебетко з вдячністю та сумом розповідає про спільноту ЛГБТ+ в селищі Сімеїз, що збиралася на «диких пляжах» та в кафе-барі «Єжи»: цей світ свободи вже не буде існувати так, як до 2014 року. Живопис та графіка Романа Михайлова, Ельміри Шемседінової, Олексія Борисова в різний спосіб відсилають глядача до образу кримського горизонту, в який важливо пильно вдивлятися. Кінетична скульптура Віталія Кохана фіксує мерехтіння між туристичним символом Криму та символом скорботи або ж стійкості, мужності в кримськотатарській культурі. Іронічні рефлексії Олега Тістола щодо стереотипних символів відпочинку на морі втілюються в серії «Ю.Б.К.», одна з робіт якої представлена на виставці. А дещо фантасмагоричний пейзаж Павла Макова є одним із перших звернень художника до наскрізної в його творчості теми місця — від картографічного і топографічного дослідження до метафоричного осмислення. Медитативне відео Влодка Кауфмана та Халіла Халілова оприявнює прагнення кримських татар повернутися додому попри імперське зусилля стерти саму пам’ять про народ.

Українські митці рефлексують, чим є Крим для України. В Замку Уяздовському ми питаємо: чим є Крим для Європи? Колись Адам Міцкевич з тугою вдивлявся в рештки кримськотатарських фортець. Він відчував, як їхня реальність перетворюється на минуле, та згадував власну батьківщину. Про що сьогодні думає Європа, коли думає про Крим? А про що думає Крим?

Минуле / Майбутнє / Мистецтво (реалізується ГО «Культурні практики») — платформа культури пам’яті, заснована в Одесі в 2019 році, що займається меморіалізацією російсько-української війни, створює мистецькі проєкти, присвячені пропрацюванню минулого, та адвокатує зміни у практиках пам’яті в Україні.

Український інститут — державна установа, метою якої є зміцнення міжнародного авторитету України засобами культурної дипломатії, покращення розуміння та сприйняття України та українців у світі, налагодження і розвиток міжнародних культурних відносин між Україною та іншими країнами, формування позитивного міжнародного іміджу України. УІ заснований Кабінетом Міністрів України у 2017 році та належить до сфери управління Міністерства закордонних справ України.

Центр сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» розвиває, презентує та популяризує мистецтво в усіх його формах. Це простір сміливої рефлексії над практиками культури й мистецтва, а також над суспільним станом – у світлі викликів, можливостей та криз.

ПАРТНЕРИ

Посольство України у Республіці Польща

ПІДТРИМКА

Виставка «Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим» здійснена за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну» — багатосторонньої донорської ініціативи, що фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Метою Програми є посилення стійкості України в умовах російської агресії шляхом надання критично важливої підтримки місцевим громадам у співпраці з українськими державними органами, громадянським суспільством, ЗМІ та приватним сектором.