Алеї богів у країні номадів: пострадянський Казахстан і пам’ять

An online conversation about the memorial landscape of contemporary Kazakhstan

УЧАСНИКИ

КУЛЬШАТ МЕДЕУОВА

візуальна антропологиня, дослідниця

ОКСАНА ДОВГОПОЛОВА

кураторка проєкту Минуле / Майбутнє / Мистецтво

В одному казахському місті зробили «Ленін-парк» — звезли різні радянські пам’ятники та поставили їх вздовж алеї. Коли ремонтували центральний постамент, хтось залишив напис на свіжому цементі: «Боги». Це жарт чи захоплення? Боги — це завжди щось не з «нашого світу».

Колись у країну номадів прийшла чужа сила, що прикрасила простір своїми священними символами, створила тут заповідники терору (найвідоміші табори ГУЛАГу було створено в Казахстані), полігони смертельної зброї та космічних випробувань.

Вже майже 30 років Казахстан не є частиною СРСР, але простір зберігає сліди Іншого. Інколи крізь ці сліди проростають інші сенси, інколи вони здаються ранами — і хочеться запитати, як художник Асхат Ахмедьяров, чи може бути так, щоб біль зник?

Робота з радянським спадком в різних країнах має дуже різні акценти. Про досвід Казахстану ми поговорили з Кульшат Медеуовою — дослідницею, докторкою філософських наук, професоркою кафедри філософії Євразійського національного університету імені Гумільова в Нур-Султані.

Онлайн-трансляція відбулася 15 вересня 2020 року на Facebook-сторінці проєкту Минуле / Майбутнє / Мистецтво.

ВІДЕО

Заголовне фото — Асхат Ахмедьяров, Коротка історія Півночі, 2017–2020