«Тату, я в Одесі!» — перша персональна виставка Алевтини Кахідзе в Одесі. Проєкт поєднує відеороботу «Все нормально?», зняту у співпраці з художником Романом Хімеєм, та створену спеціально для виставки інсталяцію, що включає архівні фотографії, об’єкти з сімейної колекції, малюнки, гербарій.

Виставка стала продовженням спільної роботи художниці Алевтини Кахідзе та кураторок Катерини Семенюк і Оксани Довгополової над темою деколонізації. Протягом 2024 року вони представляють два пов’язані між собою проєкти — «From South to North» у Національному павільйоні України на Мальтійській бієнале та виставку «Тату, я в Одесі!» в ОНХМ.

Про проєкт

Алевтина Кахідзе розмірковує щодо питань деколонізації та долі України і Грузії через індивідуальний життєвий вибір декількох поколінь своєї родини у ХХ і ХХІ столітті: від Голодомору, який змусив її рідних покинути Вінничину та осісти на Донбасі, через Другу світову війну, російську агресію проти Грузії 2008 року та напад росії на Україну в 2014 році — аж до обстрілів Покровська в січні 2024-го, від яких постраждали найближчі родичі мисткині.

Одеса має особливе значення для художниці, адже саме тут познайомилися її батьки. Мати Алевтини приїхала сюди з Донбасу, бо завжди хотіла жити біля моря, а батько — з Грузії, щоб навчатися в морській академії. Згодом вона повернулася в Жданівку, а він — у Батумі. У фільмі «Все нормально?», знятому в Одесі на початку 2024 року, мисткиня проводить екскурсію містом для батька, якого давно немає в живих. «Це все через море», — повторює у фільмі художниця, поєднуючи розповідь про персональну історію з історіями країн.

«Проєкт “Тату, я в Одесі!” є простором розмови між декількома пластами історичного часу, минулим і сьогоденням, коли в дзеркалі російсько-української війни раптово стає видимим те, що не було очевидним 20, 40, 80 років тому, — кажуть кураторки виставки Оксана Довгополова і Катерина Семенюк. — Чому доньці та батьку саме сьогодні треба зустрітися в Одесі? Їй дуже важливо розповісти йому те, чого він не бачив. Не бачив, як росія напала на Грузію в 2008-му, а згодом і на Україну. Не знає, що в 2019 році мама померла на блокпості між Україною та окупованою територією. Не знає, що в Одесі тепер говорять українською. Приватна історія дає можливість побачити те, чого не видно в підручнику історії. Стосунки двох колонізованих народів з імперією відкидають химерні тіні на долі окремих людей. Історія однієї родини дивовижним чином віддзеркалює історію ХХ століття — і те, що імперія робила і робить з кожним, хто опиняється під її контролем».

Все нормально? / All Good?
2024, відео, 20’
Відеоперформанс на основі реальних подій

Ідея та сценарій — Алевтина Кахідзе
Адаптація, зйомка, постановка — Роман Хімей
Звукорежисер — Павло Літовкін
Колорист — Вадим Худолій
Хореографія — Кристина Шишкарьова
Одяг — GA.EVA

Особлива подяка
ПрАТ «Стальканат», Національний університет «Одеська морська академія», Одеський національний художній музей, Музей сучасного мистецтва Одеси, Катерина Хімей, Діана Халілова, Ірина Семенюк, Олександр Семенюк, Кабдугалі Сідеков, Наталія Коваль, Іларія Соболевська, Катерина Іголкіна, Оксана Довгополова, Катерина Семенюк, Ксенія Пальцун, Володимир Дамаскін, Олександра Шевцова, Олексій Воронко, Анна Рибак, Отар Каралашвілі.

Художниця

Алевтина Кахідзе (1973) — мультидисциплінарна художниця, яка у своїй практиці звертається до перформансу, малюнка, відео, кураторства та досліджує споживацтво, рослинну культуру, фемінізм і життя в зонах конфлікту. Народилася в Жданівці Донецької області, живе і працює в Музичах у Київській області. Її роботи перебувають у колекціях Tate Modern, Museum of Contemporary Art Antwerp – M HKA, Kunstmuseum Liechtenstein, SCHUNCK Museum, Art Collection Telekom, Національного художнього музею України та інших. Брала участь у проєкті «Діалоги» в рамках EuroFestival у Ліверпулі (2023), бієнале Manifesta 14 (2022) та Manifesta 10 (2014), 7-й Берлінській бієнале (2012). Співпрацювала з такими інституціями, як Albertinum, Centre Pompidou, KW Institute for Contemporary Art, Ujazdowski Castle, Whitechapel Gallery та іншими.

Кураторки

Оксана Довгополова, Катерина Семенюк — співзасновниці платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво. Катерина Семенюк з 2010 року працює у сфері візуального мистецтва як кураторка і менеджерка, у своїй практиці фокусується на мистецьких підходах до роботи з колективною пам’яттю. Оксана Довгополова — докторка філософських наук, членкиня Memory Studies Association, яка поєднує академічну освіту з кураторською практикою.

Організатори

Минуле / Майбутнє / Мистецтво — платформа культури памʼяті, заснована в Одесі в 2019 році. Платформа реалізує комеморативні, дослідницькі та мистецькі проєкти, розробляє стратегії пам’ятання важливих явищ в історії України та проводить дискусійні програми для залучення широкої аудиторії до роботи з минулим.

Одеський національний художній музей було відкрито у 1899 році. Одеський художній володіє обширною колекцією творів мистецтва. Він розташований в центрі міста, у старовинному палаці Наришкіних. Музей популяризує та зберігає свою колекцію, продовжує виставкову, наукову та освітню діяльність під час повномасштабної війни.

Виставка «Тату, я в Одесі!» відбувається за підтримки Фонду «Партнерство за сильну Україну» (ФПСУ), який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії, Швеції. За спільної підтримки уряду України та урядів-партнерів Фонд реалізує проєкти, в першу чергу, на деокупованих і прифронтових територіях, спрямовані на посилення стійкості України перед лицем російської агресії. Метою ФПСУ є зміцнення спроможності українського уряду надавати місцевим громадам критично важливу підтримку в співпраці з громадянським суспільством, ЗМІ та приватним сектором.