Поняття історіографічного повороту стало частіше використовуватись в Україні протягом останніх років. Хоча в цілому йдеться про тенденцію звернення сучасних митців до минулого, досі не існує узгодженого розуміння, що саме означає цей термін, а його інтерпретації викликають суперечки. Щоб обговорити «історіографічний поворот» в українському та міжнародних контекстах, Минуле / Майбутнє / Мистецтво та PinchukArtCentre провели дискусію на перетині історії, філософії та мистецтвознавства.

Робота з історичними матеріалами, власне архівування та архівне дослідження, прокреслення своїх відносин з певною темою минулого — важлива тенденція в мистецтві останніх років. Це легко спостерігати, але не так легко аналізувати та інтерпретувати. У дослідженнях, які торкаються цих тенденцій, існує декілька термінів, які описують різні сторони процесу. Це, наприклад, аналіз «архівного імпульсу» Гела Фостера та критика «історіографічного повороту» Дітера Роелстрате, який вперше вжив це словосполучення у статті The Way of the Shovel («Шлях лопати»).

В українському теоретичному просторі до цих понять зверталися різні дослідники, запустивши як низку некритичних запозичень, так і серйозні спроби прокреслити демаркаційні лінії. У глосарії роботи з минулим — базовому словнику, який допомагає орієнтуватись в основних термінах дослідження пам’яті, — опубліковано статтю Бориса Філоненка щодо визначення історіографічного повороту. Але поняття все ще перебуває у броунівському русі, тож назріла потреба у професійній розмові для прояснення його значення.

Учасники та учасниці дискусії зібралися в просторі експозиції Нікіти Кадана «Камінь б’є камінь» у PinchukArtCentre. Це є символічним, адже практика митця формується запитанням до минулого, тому термін історіографічний поворот використовується як самим художником, так і його критиками.

Онлайн-трансляція відбулася 21 червня 2021 року на Facebook-сторінках Минуле / Майбутнє / Мистецтво та PinchukArtCentre. Ви можете переглянути відео за посиланням чи нижче.