У 2021 році в партнерстві з Kazerne Dossin та фондом ІЗОЛЯЦІЯ ми запланували мистецьку виставку про пам’ять трагедії Бабиного Яру. Коли 1 березня 2022 року під час російської атаки на Київ ракета влучила в Бабин Яр, забравши життя п’ятьох людей, ми зрозуміли, що висловлювання не може торкатися виключно пам’яті подій Другої світової війни. В діалозі з художницею кураторська команда розробила проєкт, що розповідає про насильство, яке раз за разом повертається до Бабиного Яру та в Україну. 

У своїх роботах Анна Звягінцева фокусується на образі дерев, посічених кулями та снарядами — у фронтовій зоні, на окупованих і деокупованих територіях, в інших місцях атак. Сьогодні Бабин Яр — це також ліс, його дерева піднялися за останні десятиліття. Вони не бачили жахів Другої світової війни, але стають об’єктом нападу іншого злочинного режиму. 

Не приймаючи сухої статистики у підрахунку жертв, Анна Звягінцева зосереджується на унікальності окремої людини, проголошуючи, що кожне втрачене життя — це втрачений всесвіт. Її робота рефлексує відчуття вразливості всього живого, що стає особливо відчутним всередині війни. Ми впізнаємо в гіллі дерев понівечені людські тіла, відчуваємо біль живого, що знову і знову стає мішенню воєнних злочинців. Переживання російського геноциду відкриває для сучасної людини оптику бачення минулого, яка була недоступна до вторгнення.

Історична довідка

Бабин Яр є символом «Голокосту від куль». Французький дослідник та священик Патрік Дебуа назвав цим поняттям масові вбивства, скоєні нацистами на території Східної Європи. На відміну від індустрії смерті в Аушвіці, жертв Голокосту від куль розстрілювали безпосередньо там, де вони жили. 29–30 вересня 1941 року в Бабиному Яру розстріляли 33 771 київського єврея. Восени того ж року нацисти вбили тут пацієнтів психіатричної лікарні, ромів, радянських військовополонених, ворогів окупаційного режиму.

Кураторки проєкту

Катерина Семенюк, Оксана Довгополова, Катерина Філюк

Художниця

Анна Звягінцева (1986) — українська мисткиня. У своїх роботах вона досліджує непомітні та невідчутні аспекти життя, демонструючи їхню крихкість і документуючи невловимі та неоприявнені моменти. Анна працює з такими темами, як тіло, шляхи, марні вчинки, маленькі жести. В її творчості поєднуються малюнки у різних формах і такі трансмедійні варіації, як скульптура, інсталяція, відео та живопис. У 2021–2022 роках вона була резиденткою Академії ім. Яна ван Ейка (Маастріхт, Нідерланди), а в 2020-му — стипендіаткою Gaude Polonia в Польщі. Звягінцева брала участь у проєкті українського павільйону «Hope!» на 56-й Міжнародній виставці мистецтв у Венеції — La Biennale di Venezia — у 2015 році, а також у Київській бієнале («Київська школа», 2015 та «Київський Інтернаціонал», 2017). Вона отримала премію PinchukArtCentre у 2017 році. Анна живе та працює в Києві.