РОЗРОБКА ІДЕЇ МЕМОРІАЛУ ЗАГИБЛИМ ВОЇНАМ ПОВІТРЯНИХ СИЛ В ХАРКОВІ

Починаючи з 2022 року, під час широкомасштабної фази російсько-української війни, в Україні відбуваються активні процеси меморіалізації, які ініціюють як цивільні, так і військові. Попри те що війна перебуває в активній стадії і вся увага зосереджена на зоні бойових дій, для військових важливо не відкладати жести пам’яті про полеглих побратимів на мирний час, адже кількість загиблих щоденно зростає. Цінно не тільки зберегти пам’ять, а й дати розвиток традиціям вшанування всередині підрозділів, що слугує фактором єднання.

Захист неба — одна з найбільш помітних для цивільних функцій армії. Хоча обороною України ми завдячуємо всім родам військ, саме за роботу ППО українці дякують найчастіше. В тилових містах від цього прямо залежать життя і смерть. І коли йдеться про Харківщину, прифронтовий регіон, то захист від ворожих цілей у небі — це переважно робота 302-ї зенітної ракетної бригади.

24 лютого 2022 року повітряні сили Харківщини одними з перших прийняли на себе удари російської армії — і з перших хвилин широкомасштабного вторгнення зазнали втрат. Для вшанування пам’яті загиблих побратимів 302-га ЗРБр ініціювала створення меморіального простору на території управління бригади в Харкові.

Запит на меморіалізацію у війську зустрічається з низкою викликів: відсутністю спеціалістів з компетенціями і досвідом створення меморіалів, поширенням штампів застарілої радянської мови комеморації, зрештою, браком ресурсів для організації процесу. Усе це підштовхнуло 302-гу ЗРБр до того, щоб запросити до співпраці фахівців з меморіалізації та сучасного мистецтва. Влітку 2023 року представники бригади (на той момент — полку) сформулювали запит до платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво та ГО «Музей сучасного мистецтва».

Протягом наступного року спільними зусиллями військових, кураторок і митців було запропоновано модель роботи, методологію дослідження та етапи процесу, створено ідеї проєктів. Інціатива розробки і опробування моделі роботи була підтримана командуванням Повітряних Сил ЗСУ. В березні 2024 року ідеї меморіального простору було представлено особовому складу бригади, проведено обговорення та обрано пріоритетну для реалізації пропозицію. У травні 2024 проєкт було призупинено через зміну правил функціонування військових частин.

Розроблені меморіальні ідеї залишаються прикладом взаємодії між військовими та представниками культурної сфери. Важливим результатом проєкту стала апробація моделі створення меморіалу професійною міждисциплінарною командою з урахуванням всіх безпекових умов воєнного часу, що показало свою дієвість.

Загальне керівництво проєктом здійснювали майор ЗСУ Алла Бовт та кураторка платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво Катерина Семенюк.

Кожна війна породжує власну мову пам’яті, тому команда проєкту виходила з потреби винайти як відповідний часу підхід до розробки ідеї меморіального простору, так і нову візуальну та сенсову форми для нього.

Радянська та пострадянська мови комеморації, досі поширені в Україні, зводять всі способи пам’ятання до єдиного шаблону. Відходячи від цього, ми відходимо і від спроб уявити «типовий» меморіал. У новій мові пам’яті кожен створений об’єкт індивідуальний, при цьому одна й та сама подія може бути увічнена дуже по-різному.

Для створення меморіального простору необхідно було уявити робочий процес, в результаті якого з’являються декілька якісних ідей, одна з яких, після обговорення з військовими, буде обрана для доопрацювання та підготовки до реалізації. Кожне з напрацювань базується на сенсовій роботі із запитом представників бригади. В основу розробки моделі було покладено принцип «нічого про військових без військових».

Вирішення такого комплексного завдання було можливе зусиллями фахової міждисциплінарної команди. Сформована робоча група включала спеціалістів з роботи з колективною пам’яттю, істориків, мистецтвознавців, психологів, художників, архітекторів. До робочої групи були запрошені ті митці, які вже мали досвід роботи у сфері культури пам’яті.

Особливістю завдання був запит на створення меморіального простору всередині військової частини, куди під час війни має доступ обмежене коло людей. За цих обставин провести відкритий конкурс не можна. При цьому було важливо створити декілька меморіальних ідей, адже цей проєкт є кроком у формуванні мови пам’яті російсько-української війни, а такий підхід передбачає можливість вибору.

Робоча група спланувала декілька етапів реалізації проєкту:

• розробка методології дослідницької фази проєкту;
• експедиції робочої групи включно з митцями у військову частину для спілкування з військовими, проведення глибинних інтерв’ю та діалогових зустрічей для уточнення запиту;
• формування технічного завдання для митців та архітекторів на основі аналізу зібраних в експедиції матеріалів;
• розробка ідей, що включає робочі зустрічі команди проєкту з митцями для обговорення пропозицій та можливих ризиків їх реалізації, індивідуальне консультування художників спеціалістами з різним профілем та власне роботу митців над пропозиціями;
• оформлення пропозицій для презентації;
• презентація ідей меморіального простору особовому складу 302-ї ЗРБр, обговорення та фіксації ідей, які найбільше відгукуються військовим, також фіксація зауважень та побажань і досягнення домовленості про подальшу роботу;
• доопрацювання обраної ідеї до стадії проєкту, готового до будівництва.

Художники отримали технічне завдання, яке включало наступні розділи:

1. Мета створення меморіалу
2. Технічна інформація щодо узгодженого з військовими місця розташування меморіалу
3. Специфіка служби ракетних зенітних військ
4. Дані про конкретну частину та її особовий склад
5. Події в частині в перші дні широкомасштабного вторгнення, коли бригада зазнала перших втрат
6. Інформація про символіку бригади
7. Комеморативні традиції, які вже існують в бригаді
8. Результати аналізу глибинних інтерв’ю та діалогових зустрічей (очікувані повідомлення меморіалу, емоції, мета тощо)
9. Цільова аудиторія меморіалу
10. Інформація про вже створені меморіальні знаки в частинах повітряних сил України
11. Порядок та графік роботи над ідеями
12. Вимоги до презентації ідей проєктів

Ми не розміщуємо тут текст документу, але нижче подаємо основну інформацію, з якою працювали художники.

Меморіал має зберігати пам’ять про загиблих побратимів з акцентом на їхній вірності, відповідальності та професіоналізмі, а також транслювати гордість, добру пам’ять про загиблих та зв’язок із наступними поколіннями, адже триває боротьба за їхнє майбутнє та свободу.

Основною метою бригади є знищення повітряних цілей ворога, переважно ракет. Особливістю служби також є відсутність прямого контакту з лінією бойового зіткнення та принципова важливість злагодженої колективної роботи. Одним із повідомлень меморіалу може стати розуміння дуже різного досвіду війни: війна відбувається і в окопі, і в повітрі, і на відстані, при цьому будь-яка точка фронту є місцем битви та, на жаль, місцем загибелі військових.

На початку широкомасштабного вторгнення 302-га ЗРБр однією з перших прийняла на себе удар та понесла жертви. Саме втрати перших днів вторгнення стали відправною точкою для формулювання меморіального запиту з боку бригади. 24 лютого 2022 року, в перші хвилини повномасштабного вторгнення, приблизно о 4:50 ранку, відбулося прицільне влучання ворожих ракет у Командний пункт бригади. 6 березня 2022 року ракети влучили в місце базування бригади у селищі Високий. 

На момент початку роботи над меморіальним меседжем цей полк (з 2024 року – бригада) був єдиним в Україні, де одночасно служать два Герої України.

В символіці бригади використовуються мотиви герба Харкова 17-го століття: образи луку та стріл, червоний та жовтий кольори.

В бригаді вже існують традиції пам’ятання загиблих побратимів. Так, тут проводиться футбольний чемпіонат імені Ігоря Шинкаренка, започаткований на честь загиблого військовослужбовця, який любив футбол і був активним гравцем у частині. Такий нематеріальний спосіб меморіалізації був винайдений самими військовими і цінується ними.

Аналіз глибинних інтерв’ю дав можливість виділити базові емоції, які військовим важливо передати за допомогою меморіалу. Це гордість за побратимів, відчуття захвату, мотивація стати кращими. Описуючи своїх побратимів, військові найчастіше говорили про вірність та професійність. В ході діалогових зустрічей опнився запит про скорботу та надію як частини емоційного досвіду меморіалу. Художникам запропонували  подумати, як можна репрезентувати обидва ці меседжі.   

Цільовою аудиторією меморіального простору є переважно військові, але потенційно й цивільні. Поки триває війна, на територію управління бригади мають доступ лише військові, але в мирний час доступ матимуть родини військових, школярі тощо. Таким чином, при створенні ідеї меморіалу треба враховувати, що він має бути зрозумілий не тільки військовим, але й цивільним.

Посестрам та побратимам важливо, аби меморіал мав місце для імен та прізвищ полеглих, прояві їх індивідуальності, але це не повинно займати домінантне місце у композиції. Варто враховувати, що список загиблих розширюється і доповнюватиметься в майбутньому.

Меморіал має бути розміщений на території частини, тож треба врахувати усі технічні та безпекові обмеження.

24 лютого 2022 року відбулося прицільне влучання ворожих ракет у Командний пункт (КП) в перші ж хвилини повномасштабного вторгнення (приблизно о 4:50 ранку).

6 березня 2022 року — влучання ракет в девізіон у селищі Високий.

16 травня 2024 — прицільне влучання в пересувний командний пункт бригади на території Нововодолазької територіальної громади, загинули вісім військових, в тому числі ті, хто приймав участь у першій стадії роботи над меморіалом — майстер-сержант Олег Ломака, молодший сержант Таміла Мізяк, полковник Олексій Кравченко. 

Станом на кінець травня 2024 року в бригаді загинув 31 військовослужбовець.

Михайло Алексеєнко (1989), художник. Працює в різних медіа. Концентрується на питанні пропрацювання травматичного минулого. Розробляв проєкт для Сил спеціальних операцій (2021). Номінант на Премію PinchukArtCentre 2022 і 2025 років, переможець конкурсу для молодих художників МУХі 2017. Учасник Лабораторії практик меморіалізації.

Петро Гронський (1989), скульптор. Працює зі станковою та ландшафтною скульптурою, створює мистецькі об’єкти для публічного простору. Розробляв ідею проєкту для Національного історико-меморіального комплексу Бабин Яр. Учасник Лабораторії практик меморіалізації.

Віталій Кохан (1987), художник. Працює з медіа живопису, скульптури, графіки, інсталяцій та лендарту. У фокусі його роботи — питання колективної пам’яті. Брав участь у конкурсі меморіальних проєктів пам’яті жертв голодоморів в Україні в Мелітополі та Лабораторії практик меморіалізації. Розробляв пам’ятний знак для ТРО Харкова.

Ксенія Пальцун (1998), архітекторка та графік, експертка з урбаністики. Провідною темою робіт є питання персональної й колективної пам’яті та культурної ідентичності. У складі художнього колективу «Non-Existent» — учасниця виставки «Past, Future and Non-Existent» про переусвідомлення реальності під впливом повномасштабного вторгнення Росії в Україну (Берлін, 2022).

Навесні 2024 року, вже після обговорення ідей з військовими, стало зрозуміло, що проєкт не може бути побудований. Безпекова ситуація в Харкові на той момент значно погіршилась. Водночас на загальновійськовому рівні було змінено правила користування військовими частинами в містах, зі стаціонарних вони перетворилися на пересувні за межами міста. Таким чином ідея меморіалу саме в Харкові вже не була можливою.

Виходячи з того, що ідея місця пам’яті розроблялася спеціально для простору конкретної військової частини і її неможливо реалізувати в будь-якому іншому місці без змін, керівний склад бригади та робоча група прийняли рішення завершити проєкт на цьому етапі. При цьому заплановано, що зібраний архів матеріалів і попередні напрацювання будуть  використані для створення меморіалу загиблим військовослужбовцям 302-ї ЗРБр в іншому місці, а саме в публічному просторі Харківщини.

Команда платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво вдячна 302-й ЗРБр за довіру та співпрацю для пошуку мови пам’яті російсько-української війни і продовжує працювати, щоб реалізувати запит бригади в нових умовах. Ми також сподіваємося, що розроблена нами модель співпраці з військовими для створення меморіалу стане в пригоді іншим організаціям.

Алла Бовт, майор Повітряних Сил ЗСУ станом на червень 2025 року; на момент розробки проєкту — начальник групи контролю бойового стресу в/ч А1215 ПС ЗСУ, голова ГО «Культурна Еволюція»

Катерина Семенюк, співзасновниця платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво, кураторка, дослідниця колективної пам’яті 

Оксана Довгополова, співзасновниця платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво, професорка Київської школи економіки, членкиня Колегії Українського інституту національної пам’яті

Юлія Гнат, директорка з екосистемних проєктів і розвитку, співзасновниця, членкиня правління ГО «Музей сучасного мистецтва»

Ольга Балашова, голова правління та співзасновниця ГО «Музей сучасного мистецтва», співкураторка проєкту «Архів мистецтва воєнного стану»

Катерина Іголкіна, голова комунікаційного відділу платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво

Дмитро Могіленець, режисер, оператор, учасник незалежного об’єднання кінодокументалістів BABYLON’13

Олександр Осіпов, фотограф